Поради на щодень

1. Утримуйтесь від принижень дитини образливим словом, демонстрацією своєї влади над нею, погрозою позбавити обіцяного, фізичних покарань.

2. Не кажіть малюкові, що не любите його, коли він скоїв щось погане, ослухався, образив когось, погано виконав завдання тощо. Важливо розвести у свідомості дитини оцінку її вчинків, якостей,результатів у конкрет­ній життєвій ситуації та оцінку як людини в цілому, осо­бистості, рідної істоти. Часткова й узагальнена оцінки — різні речі. Прихильність батьків має бути незапереч­ною,стабільною, незалежною від ситуації. Доцільно сказати: "Ти знаєш, як я тебе люблю. Саме тому мені боляче бачити тебе неслухняною (сердитою...)".

3. Ніколи не відмовляйте дитині у підтримці й допо­мозі. Вони засвідчують, що малюк завжди може поклас­тися на дорослого, розраховувати на нього, почуватися захищеним.

4. Утримуйтеся від бажання соромити свою дитину при сторонніх, розповідати іншим про її проблеми та недоліки, карати в присутності значущих для неї людей.

5. Відмовтеся від звички порівнювати свою дитину з іншими. По-перше, це погано орієнтує вас самих та й дитину в її реальних можливостях. По-друге, в такий спосіб ви спонукаєте її на самоїдство,невдово­леність собою, ревнощі, заздрість тощо. До того ж по­ряд з нами завжди є люди, які щось уміють краще за нас, вправніші, розумніші, успішніші. Тож чи варто йти по життю пригніченим,невпевненим, незадоволеним собою? Краще налаштувати малюка на те, що кожна людина має свої чесноти й вади, сильні й слабкі сторо­ни. Ми не кращі і не гірші за інших, а різні. Знайдіть у дитині їїсильні сторони, позитивно оцініть їх, порівнюйте її із самою собою— вчорашньою, сьогоднішньою, ймо­вірною завтрашньою. Це — хороший орієнтир, дає лю­дині, у тому числі й маленькій, життєвісили.

6. Не намагайтеся примусом звільнити дитину від страхів (темряви, води, замкне - ного простору, тварин тощо). Страх ґрунтується здебільшого на пережитому ма -люком неприємному досвіді,негативних життєвих вра­женнях. Особливо небезпеч- но вдаватися до примусових дій щодо чутливих, вразливих, емоційно нерівнова- жених дітей. Це може продукувати неврози, недовірливе ставлення до дорослих, замкненість як рису характеру.

7. Пам'ятайте: запорукою повноцінного особистісного розвитку дитини раннього віку є спокійне навколиш­нє середовище. Надто голосна музика, крики дорослих, зловживання оціннимисудженнями, перепади в настроях та оцінках дорослих заважають малюкові зосередитися, створюють дискомфорт, відчуття незахищеності, виво­дять з рівноваги.

8.Не варто штучно прискорювати розвиток. Особис­тість розвивається в своєму темпі, ритмі. Радійте кожно­му дневі, прожитому разом з малюком, кожному кроку на шляху його становлення,кожному, навіть незначно­му досягненню на складному шляху особистісного зро­стання. Поважайте складну роботу внутрішнього самобудівництва дитини, зрозуміло, з вашою допомогою тапідтримкою. Допоможіть малюкові, життєвий шлях якого лише розпочинається, навчитися жити влас­ними силами.

 9.Контролюючи дії маленької дитини, не поспішайте оцінювати їх. Спробуйте поспостерігати за малюком пев­ний час, усвідомити мотиви його поведінки. Контроль дорослого має бути зваженоюперевіркою життєвих досягнень дитини, обліком, обстеженням, експерти­зою, наглядом, проте не цензурою і покаранням. Це — допоміжний, а не каральний інструмент!